Зняти з реєстрації місця проживання не проживаючого може власник житла

На сьогодні реєстрація місця проживання дещо відрізняється від прописки, що існувала в радянські часи. Основна відмінність – порядок зміни реєстрації місця проживання (раніше прописка носила дозвільний характер; на сьогодні реєстрація місця проживання носить декларативний, повідомний характер). При цьому наслідки реєстрації місця проживання за певною адресою майже не змінилися – багато поліклінік обслуговують за місцем реєстрації, школи та дитячі садки приймають дітей за місцем проживання, судові повістки надсилаються за місцем реєстрації тощо. Реєстрація з точки зору Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання” – це внесення даних про місце проживання особи до Єдиного демографічного реєстру. По суті, реєстрація місця проживання є юридичним підтвердженням фактичного проживання особи за певною адресою. У реальності ж місце проживання та реєстрація місця проживання часто не збігається і, якщо непроживаючій особі зручно бути зареєстрованою за одною адресою, а проживати за іншою, то власникам квартири/будинку, в якому така особа зареєстрована, це зручно далеко не завжди. Хоча б тому, що на це власникам житла нараховуються комунальні послуги. А може бути й інша проблема – із зареєстрованого за рішенням суду буде стягнуто борг і виконавці прийдуть описувати майно саме за адресою його проживання, що зазначена в реєстрі. Потім власнику довго доведеться доводити, що в цьому випадку реєстрація місця проживання нічого не означає і боржник тут давно не живе. Щоб уникнути різних непередбачуваних наслідків бажано не “запускати” ситуацію і вчасно знімати з реєстрації непроживаючих осіб. Проблема в тому, що зробити це можна тільки за особистою заявою непроживаючої особи або за рішенням суду.

Отже, чи можна виписати за рішенням суду? Згідно із Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання” підставою для зняття з реєстрації місця проживання є рішення суду про визнання особи такою, що втратила право проживання. Тому за відсутності заяви самої особи, необхідним є отримання рішення суду про визнання його таким, що втратив право проживання (це і буде підставою, щоб виписати без заяви проживаючого). Втратити право проживання особа може як у приватизованій, так і в неприватизованій квартирі, порядок практично однаковий.

Вселення в неприватизовану квартиру відбувається на підставі ордера. З моменту вселення особа набуває право проживання в квартирі і може бути визнана такою, що втратила це право лише в деяких, встановлених Житловим Кодексом України випадках. Наприклад, у разі тривалого непроживання в неприватизованій квартирі без поважних причин, громадянин може бути визнаний таким, що втратив право проживання і знятій з реєстрації в судовому порядку. Такі випадки сьогодні трапляється досить часто.

Порядок, терміни визнання особи такою, що втратила право проживання, а також категорії осіб, яких не можна визнати такими, що втратили право користування приміщенням, регулюються Житловим кодексом України.

БІЛЬШЕ НОВИН

ДИВИТИСЬ